Мій досвід

Опис досвіду

Формування просторових компетентностей учнів на уроках історії

  Сучасний розвиток України можна охарактеризувати як період становлення демократичної держави та  громадянського суспільства, який в свою чергу вимагає відповідних змін у навчально-виховному процесі школи. Сьогодні українська освіта переживає складні та відповідальні часи, які пов’язані з інтеграцією у світовий та європейський освітній простір. А тому, запроваджений разом з відбудовою національної освіти, курс на її гуманізацію значно підвищує роль суспільногуманітарних наук у загальній середній освіті й вимагає якісного оновлення  їхнього змісту, а значить і методів навчання.

  Сучасний стан навчання історії безпосередньо залежить від дослідження перспективних напрямів методики навчання даної науки. Одним з таких напрямів є формування просторової компетентності учнів. Адже історія – це наука, яка відбувається  в двох основних категоріальних площинах – просторі та часі. І якщо хронології на уроках історії приділяється значна увага, то простір часто залишається поза увагою. Саме тому я приділяю велику увагу на своїх уроках  роботі з історичними джерелами, які формують просторові уявлення учнів (історичні карти,  картосхеми історичних подій).

  Методиці роботи з картою на уроках історії присвячено немало досліджень.  Вивченням цієї проблеми займалися педагоги Г. Годер, Ф. Коровкін, А. Стражев. Саме вони заклали методичні основи роботи з історичною картою. Розробку цього питання продовжили вже сучасні науковці. Зокрема.  О. Пометун, О. Фідря у своїх працях розглянули шляхи формування просторових та картографічних умінь учнів на уроках історії.

  Актуальність даного досвіду полягає в тому, що робота з історичними картами та картосхемами є основою у вивченні предмету історія. Різноманітні карти подають просторове розміщення історичних подій, показують їх, конкретизують в умовах уявлення про  місце, де відбулася історична подія. Ці історичні джерела слугують засобом розвитку розумових здібностей учнів. Опанування  навичками роботи з даними засобами навчання дають  школярам не тільки глибокі та змістовні теоретичні знання з предмету, а й вміння застосовувати їх на практиці, в реальному житті.

  Об’єкт дослідження – специфіка навчально-виховного процесу, що сприяє формуванню просторових уявлень школярів.

  Предмет дослідження – знання, вміння та досвід орієнтації учнів в історичному просторі.

  Мета досвіду :

–        теоретично обґрунтувати шляхи ефективної організації роботи з формування просторової компетенції учнів в основній та старшій школі;

-         визначити  активні та інтерактивні форми роботи, що сприяють розвитку просторових уявлень учнів у взаємозв’язку з цілісністю історичного процесу.

Провідна педагогічна ідея досвіду :

–        розвивати рівень пізнавального інтересу до предмету;

–        розвивати творчу особистість учня;

–        формувати науковий підхід до вивчення історії;

–        формувати особистість учня, як свідомого громадянина своєї держави.

  Історична карта – це повноцінне джерело історичної інформації, і правильна організація роботи учнів з нею дозволяє досягти важливих при викладанні історії цілей. Вона поєднує часові і просторові параметри події, вказує на статистичні складові історичного процесу, пов’язує образи та уявлення, які виникають в результаті роботи з навчальним текстом, з просторовим сприйняттям певної історичної реальності. Часто причинно-наслідкові зв’язки стають зрозумілішими, варто лише поглянути на історичну карту. Тому під час роботи з історичною картою я ставлю завдання не стільки розвивати елементарні вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі, а перш за все порівнювати, аналізувати, узагальнювати історичні факти.

  Програма з історії не ставить на меті підготовку учнів як професійних істориків, тому формування картоаналітичних знань та вмінь на уроках історії повинно носити більш вузький, ніж у географії характер. Тобто його треба обмежити лише тією групою зв’язків, що вивчають вплив природи і геополітичного положення на господарську діяльність людини, умови її життя, побуту та особливості міжнародних відносин. В той же час треба пам’ятати, що при вивченні історії картографічні вміння, які полягають у баченні за умовно-площинними зображеннями конкретних історичних фактів, подій, явищ, і є основою. Тому вже з п’ятого класу доцільно привчати учнів не просто використовувати карту для показу об’єктів, а й звертати увагу на вплив природно-географічних умов на історичні події, заняття, побут, культуру, тобто вчити школярів «читати» історичну карту[8;2].

  Під час викладання історії я навчаю учнів користуватися всіма видами історичних карт (настінною, картою в атласі чи підручнику, картосхемою, фізичною і навіть картою в періодичному виданні).

   Знайомство з історичною картою розпочинаю вже на вступному уроці. На розгляд необхідно представити географічну та історичну карти. Тут доцільно нагадати, що кожна карта має свої умовні знаки, спираючись на які необхідно з’ясувати відмінності історичної карти від географічної. Тому звертаю увагу школярів на те, що звичні кольори для географічних карт на історичних картах мають інше значення. Наприклад, зеленим кольором показують не тільки низовини, але й найдавніші райони землеробства і скотарства. На історичній карті легко побачити виникнення держав, зміну їх територій, напрямки військових походів тощо.

  Подальше знайомство з історичною картою продовжую на наступних уроках. Використання карти доцільне і необхідне на всіх етапах навчання. Під час демонстрації історичної карти я дотримуюся правил роботи з картою, поступово привчаючи до цього  й учнів. Перед показом даю словесний опис географічного розташування пункту, місця події, спираючись вже на відомі учням орієнтири або звертаючись до фізичної карти - «на північ від...»; «на північному березі Чорного моря, на території сучасного міста Севастополь була заснована грецька колонія Херсонес».

  Звертаю увагу й на те, що учнів не можна перевантажувати великою кількістю об’єктів, тому треба акцентувати увагу на найбільш важливих картографічних даних з точки зору подальшого вивчення історії - «на правобережжі середньої течії Дніпра жили поляни. Племінним центром полян був Київ. На північному заході від полян, між ріками Россю і Прип’яттю, в лісі, жили древляни з центром у Іскоростені. Були й інші слов’янські племена, з якими ми ближче познайомимося, коли будемо вивчати історію у сьомому класі»

  Для перевірки, наскільки учні добре засвоїли нову інформацію після показу об’єкту вчителем, доцільно викликати когось з учнів і запропонувати йому знайти новий пункт на настінній карті. Від учнів треба вимагати не тільки швидкого та точного показу картографічних даних, але й розвивати у них вміння «читати карту». Домогтися останнього можна тільки завдяки поєднанню об’єкта з важливими явищами та подіями, які його супроводжують.

Що ж заховано за словами  «читати карту»?

Читання карти складається з підготовчого та основного етапів.

Мета підготовчого етапу полягає в тому, щоб встановити чи відображає карта явище, що вивчається, оцінити карту (встановити елементи її математичної основи: вид масштабу тощо), ознайомлення з тим, якими засобами передані явища, що зображені на карті [7;20].

  З власного досвіду роботи можу зазначити, що до основних підготовчих навичок можуть бути віднесені наступні:

-         вибирати карту за назвою (ознайомлення з назвою карти);

-         розрізняти оглядові й тематичні карти;

-         користуватися легендою карти (встановлювати, які елементи змісту розкривають тему карти, якими способами зображено кожний елемент змісту);

-         визначити масштаб карти (знати, скільки кілометрів на місцевості зображені в 1 сантиметрі карти);

-         локалізувати положення об’єкта (визначити його географічне положення).

  Результатом роботи на даному етапі може бути розгорнутий опис (розповідь про суттєві особливості природно-географічних умов протікання історичної події або їх розгорнута характеристика).

       На своїх уроках  я застосовую  описи лише найважливіших географічних компонентів, які впливають на такі сторони історичного процесу, як розвиток господарства, особливості побуту та повсякденного життя, міжнародні відносини тощо.

         Отже, до основних картографічних умінь, які формуються на уроках історії, умовно можуть бути віднесені такі, як опис географічного положення місця історичної події або явища (додаток А),опис рельєфу (форм земної поверхні),опис природно-кліматичних умов.

  Одним з головних завдань роботи з історичною картою, я вважаю, навчити учнів орієнтуватися за картою. Вміння орієнтуватися на історичній карті треба віднести до елементарних просторових компетенцій учнів, а самі  вміння й навички диференціювати на групи. Якщо ж співвіднести це з конкретними діями, що пропонуються виконати учням, в цілому можна отримати доволі логічну схему організації роботи з історичною картою (Додаток Б).

  Особливу ефективність має робота учнів із застосуванням карт, що пов’язують вивчений учнями матеріал у попередньому класі з матеріалом, що вивчається в поточному навчальному році, оскільки дозволяє чіткіше простежити зв'язок між історичними явищами і процесами, вивчення яких розділено навчальними курсами по класах[9;26]. Тому я вважаю за потрібне, розподілити процес оволодіння учнями картографічними навичками на декілька етапів відповідно до класу( Додаток В)

   Для постійного удосконалення уміння «читати карту» необхідно тренувати просторові уміння та навички школярів за допомогою спеціальних вправ та завдань (Додаток Г).

  Треба зазначити, що значна частина учнів відчувають перед картою страх. Тому під час виконання даного виду діяльності, я пояснюю, що карта є їхнім найкращим помічником під час відповідей. За допомогою карти вони зможуть пригадати нові історико-географічні назви (Ольвія, Пантікапей, Тіра тощо), основні історичні дати та місця битв ( перемогу козацького війська під проводом Б. Хмельницького над поляками біля річки  Жовті Води тощо).

  Отже, історична карта, як і інші засоби навчання, покликана сприяти розв’язанню завдань уроку. Організація роботи з історичною картою на уроках історії вчить учнів самостійно переносити знання в нову ситуацію, бачити нові функції знайомих предметів і головне – доповнювати знання та уявлення про історичні події елементами просторових структур. Потенціал історичних карт та їх практичного застосування на уроках історії дуже великий і до сьогоднішнього дня ще повною мірою не використовується. Особливо великим є потенціал карт, що на сьогодні можна використовувати завдяки Інтернету. Інформатизація навчального процесу призвела до створення електронних історичних атласів, функції яких в ідеалі поступово наближаються до функцій багаторівневих геоінформаційних систем, де рівні визначаються не лише територіальною ієрархією, а й методичним супроводом.

  Загальні правила використання історичної карти в навчанні можуть бути зведені до таких положень:

1)    жодного уроку історії без карти чи інших картографічних засобів;

2)    використання карти доцільне і необхідне на всіх етапах навчання;

3)    паралельно з формуванням знань на основі карти треба навчати учнів прийомам навчальної роботи з різними типами картографічних посібників;

4)    при переході від однієї карти до іншої забезпечувати наступність між ними;

5)    роботу з настінною і настільною картами вести скоординовано;

6)    постійним компонентом домашніх завдань з історії є робота школяра з контурною картою над питаннями нової навчальної теми.

  На мою думку,  розробка  проблеми  формування просторової компетентності учнів на уроках історії потребує подальшого дослідження. Педагоги та методисти мають працювати над удосконаленням методів і методичних прийомів, які мають підвищити ефективність роботи учнів з картографічною наочністю. Наслідком такої роботи має стати впровадження ігрових форм організації навчальної діяльності учнів, використання інформаційно-комп’ютерних технологій і застосування особистісно-орієнтованого підходу, що дозволить значно активізувати пізнавальну діяльність на уроках історії та сформувати міцні просторові компетентності учнів.

Додаток А

Пам’ятка «Опис місця розташування історико-географічного об’єкту»

Склад дій	Пояснення	Приклад
1. Назви частину світу, у якій він розташований	1. У 8 класі на уроках історії України ми будемо мати справу  з об’єктами, які розташовані в Європі та Азії.	1. Кримське ханство розташоване в Європі
2. Де точніше (на півночі, півдні, …)	2. Для цього уявляємо, що в центрі карти знаходиться компас. Пам’ятаємо, що верхня рамка карти – північ, нижня – південь, ліва – захід, права – схід.	2. У її центральній частині (або: у Центральній Європі).
3. Назви річки, гори, озера, біля яких він знаходиться.	3. Якщо об’єкт «точковий» (місто, місце битви), називаємо біля чого він знаходиться. Якщо він займає певну площу (країна), то вказуємо, між якими морями, горами, річками, країнами він знаходиться.	3. На Кримському півострові, що знаходиться на північному узбережжі Чорного моря та західному узбережжі Азовського моря.

Додаток Б

Процесуальні вміння й навички учнів при роботі з історичною картою	Конкретні дії, що пропонується виконати учням
Орієнтація в історичному просторі	Знайдіть Покажіть Назвіть
Зчитування історичної інформації	Опишіть Перечисліть Розкажіть
Аналіз-синтез просторово-історичних об’єктів та зв’язків	Встановіть Порівняйте
Розуміння – осмислення ролі та значення географічного фактора в розвитку історичного процесу	Поясніть Встановіть закономірність

Додаток В

Процес формування картографічних знань

·        крок 1 (5 клас): формування елементарних вмінь зчитувати історичну інформацію з карти;

·        крок  2 (6 клас):

 1) формування навичок «читання карти», показ на ній історичних місць, визначення географічного положення країни, рельєфу місцевості, знання легенди карти;

2) виконання завдань в контурній карті;

·        крок  3 (7 клас):

1) удосконалення навичок  та вмінь роботи з картою ;

2) формування вмінь за допомогою карти знаходити причини та наслідки історичних подій;

·        крок 4 (8 клас): формування вмінь (з допомогою карти) виділяти інформацію, яка б допомогла розібратися у міжнародних відносинах, політичних інтересах тієї чи іншої країни;

·        крок 5 (9 клас): удосконалення навичок та вмінь вільно читати карту, як одне із джерел інформації, встановлюючи характеристику історичних подій, явищ чи процесів;

·        крок 6 (10 клас): формування навичок щодо аналізу інформації поданої  на карті, використовуючи її як джерело знань про геополітичні інтереси країн у конкретний історичний період;

·        крок 7 (11 клас): систематизація та удосконалення навичок та вмінь аналізу карти як джерела інформації про тенденції розвитку міжнародних відносин та місце України в них.

Додаток Г

Вправа 1. Якби ти жив у Київській Русі, який би обрав шлях, щоб дістатися до столиці Візантії - Царграда? (шлях «із варяг в греки», який пролягав з півночі на південь).

Вправа 2. Порівняй місце розташування Херсонесу та тієї місцевості, де розташована наша школа. Де погода буде більш теплою? Чому? (в Херсонесі, бо вона знаходилася на півдні нашої країни).

Вправа 3. Перед вами карта «Перші державні утворення на території України», що означають рожеві лінії? (район розселення скіфів).

Вправа 4. Назвіть міста, які входили до складу Київського князівства у XII-XIII ст. (Київ, Овруч, Вишгород тощо).

Перелік використаної літератури

1.  Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. – Запоріжжя: Просвіта, 2000.

2.     Комаров Ю., Мисан В., Осмоловський А., Білоножко С., Зайцев О. Історія епохи очима людини : навч. Посіб.- К.: ґенеза ,2004.

3.     Летошко О. Формування в учнів просторової компетеності засобами електронних картографічних джерел / Олена Летошко // Історія України. - №10 (698). - 2011. - С. 13 -1 6.

4.     Островський // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання – 2011. – № 10. – С. 28–37.

5.     Пометун О. І. Методика навчання історії в школі / О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. - К. : Генеза, - 2005.

6.     Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Історія України. 5-11 класи; Всесвітня історія. 6 - 11 класи / Міністерство освіти і науки України. Головне управління змісту освіти / В. Власов (підгот.). - К. : Шкільний світ, 2001. - 86 с.

7.     Фідря О. Методологя історії та формування хронологічних і просторових компетенцій учнів / Олег Фідря // Історія в школі. - 2003. - №3. - С. 18 - 23.

8.     Фідря О. Чи можливо зрозуміти історію? (Методологія історії та формування хронологічних і просторових компетенцій учнів) / О. Фідря // Історія в школах України. – 2004. – № 5. – С.2–7.

9.     Фідря О., Фідря Н. Просторова компетенція й картографічні вміння та навички  у шкільних курсах історії / О. Фідря, Н. Фідря // Історія в школах України. – 2008. – № 5. – С.25–30.

10.           Фідря О., Фідря Н. Просторова компетенція та картографічні вміння й навички у курсах шкільної історії / О. Фідря, Н. Фідря // Історія в школах України. – 2008. – № 11–12. – С.26–33.

11.            Фідря О., Фідря Н. Просторова компетенція та картографічні вміння й навички у курсах шкільної історії / О. Фідря, Н. Фідря // Історія в школах України. – 2009. – № 5. – С.17–21.